* Книжкова полиця в „Дзизі”

У „Дзизі” 28 травня відбулася презентація книги Регіональна Україна. – К.: „Геопринт”, 2003. – 400 с. Презентував її власне Микола Томенко, директор Інституту політики. Видання підготовлено Інститутом політики за сприяння Міжнародного фонду „Відродження”. Довідник містить результати загальноукраїнського соціологічного опитування щодо соціально-культурної специфіки регіонів та широкий фактичний матеріал про 27 адміністративно-територіальних одиниць України, підготовлений регіональними громадськими організаціями та науковцями місцевих навчальних закладів.

Головна мета проекту „Регіональна Україна”, за словами Томенка, - спростувати все більш лобійовану в політичній сфері „аксіому” про існування двох полярних Україн: проєвропейської Західної та проросійської Східної. Спеціально для Довідника було проведене соціологічне опитування у 10 відносно однорідних регіонах, кожний з яких поєднував від двох до п’яти областей (Київ як столиця України був представлений окремо), причому загальний обсяг вибірки становив 4620 респондентів.

Таким чином, оприлюднюючи результати соціологічного обстеження та наводячи широкий фактичний матеріал про 27 адміністративно-територіальних одиниць країни, автори мали надію на переведення дискусії про регіональну Україну з політичної площини у площину наукову.

Узагальнюючим результатом опитування громадської думки стало те, що найбільші регіональні розбіжності спостерігаються в оцінках минулого, насамперед спільної історії України та Росії: Б. Хмельницький та рішення Переяславської Ради 1654 року, Петро І, І. Мазепа, М. Грушевський, В. Ленін, С. Петлюра, П. Скоропадський, І. Сталін, С.Бандера, Жовтнева революція 1917 року, діяльність УПА, період перебування України в складі СРСР, історія та відомі представники другої половини минулого століття (М. Горбачов, Л. Кравчук, В. Чорновіл, розпад Радянського Союзу).

Таким чином в минулому України є Схід, Захід та переосмислююча центральна Україна з Києвом на чолі, що не приєднується ні до тих, ні до інших. Із точки зору цього „переосмислення” Микола Томенко зауважує і приємні речі: ця tabula rasa, себто необізнаність громадян в деяких питаннях, наприклад, щодо діяльності М. Грушевського, в перспективі може наповнитись неспотвореними та нестереотипізованими фактами з минулого, тоді як вже сформоване, скажімо, радянське бачення історії викорінити та змінити у свідомості громадян неможливо.

Цікаве порівняння кожного регіону, що має свою оціночну шкалу координат, зокрема поєднання соціальних та національних факторів. Томенко зазначив, що ми не можемо брати минуле за основу стратегії України, а тому мусимо багато писати, розповідати, адже щонайменше ми маємо три варіанти української історії...

Значні відмінності були зафіксовані у баченні майбутнього, шляхів створення ринкової економіки та геополітичної орієнтації країни. Тут також спостерігається, за словами Томенка, поєднання непоєднуваних речей, наприклад, бажання одночасно бути в ЄС та ЄЕП.

Водночас суттєвих відмінностей в оцінці сучасного повсякденного життя пересічних громадян України у регіональному вимірі не зафіксовано, тобто сучасність є спільною реальністю для українців. Як сказав Томенко, - повне „єдиномисліє”. Він також висловлював свої думки з приводу надуманих конфліктів („якщо певний конфлікт буде постійно і активно підживлятися, тоді цей конфлікт не буде показовим!”)

Цікаву ситуацію прокоментував п. Микола з приводу введення реформи, питання звучало так: чи забрати владу в президента і чи віддати її парламенту та урядові? Отож, відповідь на першу частину – одноголосно так!, забрати, а от чи віддати – одноголосно ні (бо вже нікому не довіряють)! А куди ж тій владі діватися?

Ще один парадокс: готовність суспільства (принаймні, його 30%) до визнання нелегітимності влади. Саме цей факт, до речі, найбільше зачепив політолога, який також ділився думками з приводу необхідності проведення адміністративної реформи та необхідністю думати не історичними категоріями, а соціально-економічними.

Словом, презентація книги радше була рекламою видання (яке просто треба взяти до рук та прочитати) та запрошенням присутніх до діалогу чи то дискусії з порушених Миколою Томенком тем...

Марія ТИТАРЕНКО