Глокальний 911

Насправді книжковий дзиґ у Дзизі почався досить дивно: презентації книги Романа Кіся “Глобальне національне, локальне” (соціальна антропологія культурного простору), виладуваної в дорогу життя видавництвом

Може, навіть не дивно, бо що ж такого, книгу презентують, а радше всупереч законам форуму: форум для мене завжди був настільки дійством, що говорити про українську недовершеність в той час, як люди виходять палацу о-го-го пакунками, виглядало для мене недоречним.

Ось зараз – це досить неприємне відчуття, коли мусиш склеїти до купи суперечності.

Перша – Роман Кісь, для якого "Ми залишаємось напівпериферією бо не маємо повноцінного поліфункціонального поля функціонування української культури. Навіть пікнув, залишились “Натали” та “Наш мир”. Нам не вдалось за 15 років створити повнокровний український тижневик. Ми затиснуті у подвійні жорна вестернізації та для якої ми надто крихким камінцем на Франції, яку глобалізація тільки
Друга суперечність – той самий Роман Кісь (плюс форумна ейфорія), який після Майдану таки "почав вірити у нову ідентичність”. "Народ раду з тою глобалізацією”. насправді ми маємо шанс, не простий, а глокальний, себто глобалізація+локалізація=глокалізація. Лише тоді ми не будемо сміттєзвалищем для субпродуктів глобальної культури.

Пане Романе, Ви говорите про кризу української людини та української культури, але про це говорили дуже давно. Що змінилось за останні роки?

Я часто буваю на різних інтелектуальних збіговиськах в Познані, Варшаві, Кракові. Звичайно, це цивілізаційне культурне коло більш структуроване та випрацюване в усіх ділянках свого функціонування, але насправді воно нам дуже близьке. Я вірю в достатню еластичність українців, здатність абсорбувати високі європейської культури, глобальної культури, органічно трансформувати на власному Я вірю в українську людину, бо без ядра української людини неможливий би був феномен майдану. Адже цей феномен не стільки політичний, як духовний. Там переважали моральні гасла, не були просто доктринами. Тому українська людина буде.

Але сьогодні ми маємо не більше, аніж три-чотири міністри, спілкуються у повсякденні українською мовою. Якби ситуація з цим була краща, тоді б ми мали українську мовну політику, чи як кажуть на Заході, мовне планування, “language planning”, коли держава зможе підтримати розвиток української культури у всіх сферах функціонування. Також потрібна окрема стаття в бюджеті, 3-5%, себто не менше, на витрати, на розбудова повноцінного українського телебачення, на стажування українських акторів, кіноакторів, журналістів, хоча б у найбільших східноєвропейських країнах. На випрацювання нових урбаністичних взірців, на підтримку кращих модерного українського театру.

бути випрацювана українська національна ідея як проект майбутнього, а не як ретроспективна ідея з вічним озиранням назад. Ми, інтелектуали, повинні подумати про українську ідею, як модернізацію українства.

В говорите про Україну, затиснену в жорна. Яка ймовірність виходу з ситуації? Скажімо, в така течія як євразійство, що пропонує Дугін. Що може запропонувати Україна?

На мою думку, в усіх буз винятку політичних партій бути записаний один пункт, спільний для всіх: деколонізація України шляхом здійснення гуманної вирівнювання, хоча б відносної функціональної симетрії русофонного українофонного середовища. Сьогодні проблемою втрата соціопрестижного статусу українського мовлення, української культури та преси, зрештою, книги, яка стає некомерційною в очах самого реципієнта-споживача, тому що популярним тільки те, що переважає.

Але погляньте на форум кількість людей, прийшли купувати книги. Хіба це не контраргументом до вашої тези?

Це власне тільки підтверджує Я за множинність різних осередків комунікації. Тільки в таких осередках може випрацьовуватись бачення майбутнього країни. Але для такого великого міста цього замало.
Майдан як пробудження людини сьогодні триває. Але ми, інтелектуали, трохи духовно Ми мало працюємо над собою. Я зараз виробив програму самоосвіти, хоч мені вже 56, поставив собі за мету опановування щороку 2-3 гуманітарних дисциплін. Так мусить чинити кожен інтелектуал. Адже гуманітарні науки були цілковито розчавлені чоботом так званого марксизму-ленінізму, ми мусимо починати нуля, самоосвіти. Спочатку ми повинні обрати шлях модернізації інтелектуалів, а відтак нарощування спільної інтелектуальної потуги.

Розмовляла Ольга Станчак