Інтерв’ю з соло-гітаристом Лукашем та майстром ефектів Кубою (опосередковано) із польського реґґі-даб гурту «Paprika Korps».
2 лютого 2007р. перед концертом в «Ляльці».
Перше банальне питання. Що може врятувати світ?
То не є банальне питання, радше фільозофське. Так зразу і не скажеш, думаю –ніц. Він йде до загибелі, деградує.
То що – надарма наша цивілізація?
Не надарма, а для забави.
Ну тоді трохи легше: чи буде життя після цього?
Буде, але яке я не знаю, та й ніхто не може знати.
А як поліція у вашому рідному Ополю? Сильно утискає чесних растаманів?
Та я думаю, як і всюди.
А гопи (дресери) як поживають на батьківщині?
Ну ніби непогано. До холєри наплодилось, але нас не чіпають. Ми окремо та й вони окремо.
Чим займаються перчені тіла з вашої банди, де працюєте?
Ми граємо, альбоми записуємо та й іншим видаємо диски. Це і є наша робота. Тільки один пацик ще є студентом.
А що виплачується, мож на цьому заробити?
То не є великі гроші, але на життя вистачає. Ми також організовуємо концерти інших банд.
Якби мали шанс воскресити якусь історичну постать, воскресили би Боба Марлі чи когось іншого?
Ги, ну він (показує на дредастого і зодягненого в кольори Ефіопії Кубу) точно воскресив би Боба. Він у нас правдивий растафаріянець та адепт реггі. (На підтримку висловленої думки, Куба зразу почав цікавитись у мене експонатами місцевого гербарію, але на жаль допомогти колезі-ботаніку не було можливостей. Але вечір це не зіпсуло.)
А що слухаєте, тільки реггі?
Ні, насправді реггі слухаємо дуже мало. Хіба що – Куба. Слухаємо тяжкий гітаровий даб.
Про що мрієш?
Раніше мріяв грати в гурті, тепер поїздити з концертами десь в далеко, наприклад в Латинську Америку.
Ваш найбільш екстремальний концерт?
На сквоті в Словенії грали у закинутому басейні. Там води не було десь років двадцять. Людиська так і жили в басейні. Ну екстрім був не так на концерті, як після нього. Ми ганяли бальон в басейні, я навіть ногу собі був підвернув. То літо було. У Томську ще так нічогенько собі було – екстремально, але по іншому. Ми грали у пацанячому клубі зі стрептизом, трохи не наша атмосфера, але нічого.
Булисьте ві Львові колись?
Нє, ще не були і в Україні також вперше, день перед цим у Луцьку грали. (Виглядає на те, що в хлопак враження про нашу Неньку залишаться на довго. Того ж вечора, поки вони своєю музикою переносили «Ляльку» в галактичні простори Ямайки-обітованної, наші прагматичні земляки сперли в них мікроавтобус. Ну нічо – Боб все бачить…)
Останній великий висад в твоєму житті?
Їхали ми з Росії через кордон, додому поверталися, а там браві прикордонники кажуть гроші давайте бо тута й лишитесь. Ну лоханули нас на 50 евро.
Які сни бачиш останнім часом?
Дуже химерні, пам’ятаю тільки окремі картинки. Я тепер сплю коло вікна – прокидаєшся, дивишся у вікно і вже не можеш нічого згадати.
А як реггі-культура чується на теренах Польщі. Є реггі-клуби, куди би варто було податися?
Дуже інтенсивно розвивається. Слухати реггі тепер у нас гонорово. А дуже хороша крапка є в Кракові – клуб «Re». Приміщення взагалі маленьке, але для польського реггі стало культовим. Його власник – дядько, який турбується розвитком реггаджу, організовує концерти і там грало багато відомих реггі-гуртів з цілого світу. Кнайпа дуже просунута у вузькому колі. Так що будете близько – заходьте.
P. S. Інтерв’ю вийшло трохи неповним, бо коли хлопці почали грати, я списав пів диктофона на їхні пісні. Якість вийшла не дуже, але все одно – втіха.
P.P. S.Повний склад гурту: Piotr Maslanka - вокал, клавіші, Marcin Matlak – вокал, ритм-гітара, Lukasz Rusinek – соло-гітара, Aleksander Zelizniak - ударники, Tomas Krawczyk – бас-гітара , Jakub Lukaszewski – звукові ефекти. Офіційний сайт гурту: www.paprikakorps.pl
Юрко ВовкоГон
