Інтерв’ю із Сашком Мельником вокалістом і лідером львівського хард-рокового гурту «Мамай». У проміжку між концертами в «Ляльці».
Коли Мамай народився і що робить не козакуючи у Дикому Полі, а співаючи на галицьких теренах?
Народився два роки тому. На честь відомого фільму вирішили назвати колектив, фільм цікавий і назва гучна. Вирішили грати український хард-рок. Ну так, вряди-годи виступаєм. Якщо ти щось там виконуєш, і ти не чиясь жінка-коханка, або не чийсь хлопець-коханець, то це фактично означає неформат. Намагаємося випливати на якихось безкоштовних фестивалях, на яких грошей не платять, ще й можуть навішати, якщо апаратуру пошкодиш. А грали ми на Дні Міста, на фестивалі «Кефір», востаннє – в «Ляльці».
Що було до того, як Мамай з’явився на світ?
Була така формація, як «INWARD PATH», яка розійшлася по інших колективах. Паша Корсун, басист, і гітарист Льоша пішли в «Ніагару». Льоша– чоловік Віки, солістки «Ніагари». Вони вирішили грати модну молодіжну музику, а я вирішив грати немодну молодіжну музику. Єгор, клавішник, пішов до Лесі Герасимчук в «Королівські зайці», потім поступово перейшов у расійскаязичний гурт «Рокфєлєрс». «INWARD PATH» грав такий собі досить меледійний рок і навіть вийшов альбом «CITADEL» у серії «Музична колекція Львова», і навіть досі продається через інтернет по немалій ціні. Про нас були дуже хороші відгуки, навіть стаття у Ньюгібралтарській енциклопедії прогресів-року. Зрозуміло, що з продажі альбому ми отримали дулю з маслом, але Богу дякувати, що альбом видали та й воно якось існує.
Як збирались козаки до Мамаєвого загону?
Люди самі по собі виникали, з’являлись так ніби то й нізвідки. (Склад гурту: Олександр Мельник – вокал, Дмитро Уфімцев – бас, Микола Єрега – гітара, Максим Григорчук – ударні). Я просто вирішив, що буде ближче для душі, для тіла та й для справи робити українську музику українською мовою, бо коли тебе не розуміють, то виходить якась дурниця, якийсь вид духовного онанізму… Ти позбавляєш сам себе вітчизняного слухача. Існує хард-рокова ніша, яку «Мамай» може заповнити, бо іншого такого гурту в Україні нема. Є або така попса, що від неї можна діабет отримати, настільки солодка, або низькочастотне бурчання, яке ні на телебачення ні на радіо ніколи не вийде.
За що Мамай воює? З огляду на таке ставлення до виключно українських текстів і процесів у державі, має бути і якась ідеологія, засади, цінності…
Засади й цінності у нас українські, навіть галицькі. Всі ідейно й цілеспрямовано стоїмо на позиції української державності, є за що боротися: за мову і за цементування української нації, яку всі хочуть роздерти за московські гроші. У нас є пісня «Обіцяна земля», де про це все прямо сказано: «із незнаної безодні вийшла і на зеемлю впала чорна тінь знамен червоних нас у собі поховала».
Що діється з Ненькою? Злії люде приспали?
У мене таке враження, що вона от-от має вилупитися на руїнах. Таке враження, що одні люди, які хочуть її бачити, згрібають Україну до купи, а інші валять ногами, як нечемні діти в пісочниці. Така незрозуміла двіжуха і з боку виглядає дуже огидно. Де Україна? Та ось-ось має народитися!
Місце кожного патріота на кривавих кордонах держави, як у вас із концертами на Східній Україні?
Та от хочемо прорватись. Хочемо всюди прорватись: і на Східну, і на свою Західну, де обставини не гріють. Ось недавно паралельно з нами відбувався концерт Василя Васильціва, який стягнув на себе велику частину клубної публіки. Тінейджерів, які шатаютьця вечорами і думають де просрати татові 20 грн.
Як би ти був Міністром культури України, кого би вислав за межі?
Та я чесно кажучи нікого не став би виселяти… Я бульдозером би зрив то Міністерство культури і забетонував все, зробив би на тому місці якийсь газон… Тому що користі ніякої – одна шкода. Навіщо? Яка культура, який міністр, про що ви?
Як ти бачиш тепер і зараз боротьбу за Украну, що робити: відвойовувати землі, державна пропаганда, матеріальний добробут?..
Та бажано, щоби ті, хто є українцями просто знайшли себе: хто в бізнесі, хто у творчості… Якщо кожен знайде справу для душі і буде нею займатися, то не буде ніякої меншовартості, злості. Нам пора вибачити всіх західних і східних сусідів, які прошлися тут немов кривавим плугом… Але це було давно, ми ж не тримаємо образи на монголів, чи татар, але ж вони також були тут: і різали, і вішали, і палили… Ненависть консервує і руйнує з середини кожного з нас та й нашу країну. Та й нами керують люди зі старої компартійної системи, якими би патріотами вони не працювали. Мойсей не даремно водив 40 років по пустелі.
До речі про Мойсея, як ставишся до релігій?
Ну віра і релігія то дві зовсім різні речі. Релігія – то є статичний комплекс заходів і обрядів, а віру кожен обирає сам для себе. В принципі я є православний християнин, не московського патріархату, а нормального. Я віруюю в Бога: гот міт унс, ін гот ві траст, всьо просто.
Працюєш десь чи так, козакуєш?
Ось завершив працю на НТА, написав, не злякаюсь цієї цифри, коло 90 сценаріїв про Кота Викрутаса. Наразі працюю адміністратором на 12-му каналі. Вчуся у філіалі Інституту Поплавського на кінорежисурі.
Опа, а що мож сказати про свого співаючого ректора?
Та чувак собі прикалується. Не можу зрозуміти чи у нього такий гумор, чи він такий зануда. Я особисто з ним не спілкувався. Зате, коли бачу його ролик, то зразу перемикаю канал. От і все.
Якби Бог подивився з-поміж хмар і дав тобі можливість зробити концерт, який лиш твоя душа забажає, як би він виглядав?
Думаю, що було би непогано зорендувати таку площадку, як наш аеродром і зробити концерт днів на три, на зразок Британського «Касл Донінгтон». Звичайно запросив би українських рокерів і розбавив би світовими зірками…
А детальніше, щоб люди могли орієнтуватись кого поважаєш?
Почну із західних. Щоб не дуже пенсіонери, то «Iron Maiden», «Radiohead», можливо Стінга, це можна довго перераховувати. А з наших: «ВВ» – це без питань, «Кому Вниз» – так само, «Вій» можливо… Та цього й достатньо.
Персонажі з укранської історії, яких ти можеш визнати рокерами до виникнення року?
Та напевне що князі київської доби, які дбали про своїх людей: Володимир, Ярослав… Ну і, звичайно, ціла Січ козацька. Шкода, шкода що їх не стало, а на їх кістках побудували перлину, блін, Росії, так званий Санкт Петербург. Кістки у них міцні, от і тримається він досі, ну якшо вже він впаде, то нехай москалі самі на себе нарікають…
Кого читаєш, дивишся?
Останнім часом Філіпа Кіндредедіка «Людина у високому замку», альтернативна історія, коли у другій світовій перемогли країни осі, але в підсумку конфлікт за сфери впливу і атомні удари… З дитинства є прихильником серіалу «Твін Пікс» Девіда Лінча.
Продовжую тему за атомні удари. Відчуваєш кінець цивілізації, чи думаєш що це так собі лише, щоб потриндіти?
Ми мусимо просто переродитись, вийти на новий рівень. За останні роки у нас обвал інформації, всі ходять очманілі, людство не може очухатись від стрибків технології. Це мусить бути нова якість і навіть не треба буде космічних польотів і цих баняків, з дупи яких горить вогонь і які пробивають дірки в атмосфері… Це буде щось інше, один Бог знає, що саме.
Якби козак Мамай жив зараз, що би він робив?
Думаю, ходив би на роботу, бавив дітей і вечорами вмикав телевізор та плювався, бачачи депутатів. Може би пішов у терористи, побився з мєнтами і сів у тюрму, може малював би картини і продавав їх на Захід, якось би викручувався. Зараз шаблюкою не помахаєш, головою треба думати…
Спілкувався Юрко ВовкоГон
