Інтерв’ю із казкарем, лірником та учасником легендарного гурту «Вій»
Сашком Власюком
Записано після виступів на «Форумі видавців – Дітям»
та на концерті в «Ляльці» 14 кавтня 2007р.
Казка є правдою. Іншою ніж та, у якій ми живемо, непридатною для побутового користування, матеріального збагачення, кар’єрного росту… Правдою не реальною, але це тільки наша провина. Правдою, яку всі забувають.
А якою має бути справжня казка, зрештою, як і справжня людина, читайте із цієї розповіді, згадуйте з дитинства та слухайте казок від Лірника Сашка.
Пане Сашко, казкар напевно мусить знати чим діти відрізняються від дорослих?
Тим що вони дуже вірять і тому їм не можна брехати. Діти бачать весь світ, а ми, дорослі, бачимо тільки половину. Для них всі часи і події – реальні, діти і з чарівниками, і з домовичками спілкуються. Ми розповідаємо казку і самі не віримо, а вони її бачать. Дорослі надто переймаються побутовими проблемами, навалою непотрібної інформації, телевізором… До нас спогади про казковий світ тільки у снах приходять, а діти за нас є духовно багатшими.
Тоді розкажіть свій найяскравіший спогад з дитинства.
Прокидаюся, а у вікні квіти колишуться – серед зими, снігу по пояс, але у нас троянда розцвіла. Це вдома, в Умані.
А як почали казки писати?
Все життя цим займався. Першу казку написав ще в дитячому садку. Потім виступав із казками, і в школі, і в студентські роки, і в ті часи, як працював у Мурманську розповідав дітям в українському товаристві, а професійно казкарством зайнявся, коли повернувся на Вкраїну.
Мені стало прикро, коли побачив, що на Україні нема казкарів і живе слово може забутись. Що казки перестають читати і цей напрям може виродитись. Мої дід і батько завжди розповідали казки і я від них навчився бачити справжній фантастичний світ.
Як знаходите сюжети до казок?
Досі не знаю, як воно все складається: буває щось насниться, деякі сюжети це наші сімейні легенди або перекази, буває у житті епізод якийсь цікавий трапиться. Просто треба любити життя. Недавно побачив малого, який мильні бульбашки пускав і вже намалювався епізод: чортеня, з носу Соля перетворилась в бульбашку і піднялась. А потім ще щось додається і сюжет змінюється, розвивається, живе… Треба вміти помічати, дивитися і слухати.
Казки мусять бути добрі, нехай і страшні, але добрі. За якийсь час забудеться, що ці казки писав Лірник Сашко, але вони лишаться.
Коли Ви читаєте казку, це повна імпровізація?
Завжди і абсолютно. Я не читаю казку, я її розказую і не знаю чим воно закінчиться. Дуже люблю коли люди мені допомагають розповідати, тоді казка народжується сама. Недавно розповідав «Казку про Запроданого Козака» то вона завершилась інакше ніж я писав бо так вийшло! Там кілька дітей було і вони підказали інший кінець.
Коли про «Яничарський скарб» написав то вийшло по одному, а коли на диск її записував, то зробилась зовсім інша казка і я не знаю яка із них краща.
Часто у Вас трапляються оказії на виступах?
Доволі часто, але добрі. Особливо у Шешорах чудасії траплялися. Розповідаю казку про «Цигана Романа» і шукаю серед людей когось на роль цигана, дивлюся, а тут циган сидить – справжнісінький чорний кучерявий циган у червоній сорочці. Далі розказую про «Віника і Смерть» та й міркую кого б то на роль Смерті вибрати, аж тут підходять двоє «готів» чорних і розмальованих. Вони удвох в мене смертю були. Про козака казку починаю і приносить хлопця з чубом. А про жида Лейбу взагалі унікально вийшло. Я хочу когось на жида підшукати, а ніхто не погоджується. Кажуть: «не будемо жида грати». Аж ззаду голос: «Я – жид». Обертаюсь – стоїть в ярмулці, з пейсами що не є справжній жид.
Химерні казки виникають через те, що не вистачає чудес чи тому, що життя саме по собі є химерним?
Життя треба бачити за поверхнею побуту. Недавно мені тітка розказала, що у їхньому селі є книга з якої вони читають що має бути. Це вже 21 століття, а ціле село збирається і вичитує з книги наприклад чи поступати дитині в інститут чи ні. А «конотопська відьма» знаєте від чого пішла? Конотоп – єдине місце де священника охороняють. Досі є ритуал на Великдень обходити церкву із попом та охоронцями. Бо вірять, якщо до нього доторкнеться у цей час відьма, то буде мати особливу силу. І найцікавіше, що жінки таки рвуться, щоб його торкнутись.
Бачили коли-небудь надприродні сили?
Бачив у Мурманську летючу тарілку, зеленого кольору надзвичайно красиву, відьму у Коломиї, у Криму лісовика, а в Мурманську – домовичка. Домовичок був чорний і пухнастий, а лісовик маленький у зеленому кафтанчику, він швидко сховався, а на ранок ми знайшли на піску маленькі сліди…
А самі якусь причетність маєте до чаклунства чи потойбічного світу?
Маю, я його інколи бачу. Тому і казки писав. Раніше гадав, але побачив, що воно збувається і тому облишив. Я помітив, що наші слова мають силу, як сказав, так потім і стається, того говорю тільки про добрі речі. Не можна брехати. Якщо на роботі збрешеш, що захворів, значить неодмінно захворієш. І так далі.
Які риси мусить мати казкар?
Любити. Любити дітей, любити людей, любити життя.
Юрко ВовкоГон
