- “Є” – найцікавіший проект, який я побачив за останній час на Україні. Бо зібрати таку кількість українських виконавців на нинішній день дуже важко. І взагалі, Олег - дуже талановита людина, він постійно, як акумулятор, як магніт притягує до себе людей.

- Ти брав участь у попередньому проекті “Є” 1995 року. Чим, на твою думку, відрізняється він від цьогорічного “...але час, як ріка...”?
- Цей проект є мудрішим. За вісім років ми подорослішали, змінилися погляди (безумовно, у кращий бік), та й музика змінилася, вона стала більш філософською.

- Ти можеш впізнати "Джонову" музику з-поміж іншої?
- Безумовно, так. Бо то - музика Олега. Вона настільки своєрідна, що у якісь рамки її вкладати ніхто не має права. Зрештою, музику взагалі неможливо вкладати в рамки.

- Але ж є щось у ній такого неповторного?
- В Олега є філософське бачення, от він сам філософ, відповідно й музика така. Тобто неповторна музична філософія.

- Як довго ти знаєш "Джона"?
- Ой, давно... Ще із “Клубу Шанувальників Чаю”, забув навіть, десь із початку дев’яностих.

- Що ти можеш сказати про нього?
- Це мій друг. У мене їх мало, і я не можу їх якось охарактеризувати...

- ...як особистість?
- Дуже важко сказати... Дуже непересічна людина. І це всі відчувають просто.

- Як гадаєш, чим актуальний цей проект, не будемо брати глобально цілу Україну, а наприклад, у Львові?
- Зараз, мушу подумати...

- Багато хто говорить, що цей проект – на майбутнє.
- Так, напевно, це і є відповідь: це - альбом майбутнього. Це, я би навіть сказав, вкладення грошей у майбутнє.

- Що цей проект дав особисто тобі, окрім можливості для самореалізації?
- Насамперед можливість спілкування. Це мені так необхідно зараз. Я щойно приїхав з-за кордону, з Єгипту, спеціально на проект Олега. Тут, у Львові, я зустрів багато людей, із якими давно не бачився. Я навчаюся зараз. Я не боюся це сказати у сорок один рік. Так, в Олеговому проекті я навчаюся грати на клавішних. Я просто учень, отак. Коли "Джон" мені телефонував із приводу проекту, я дуже хвилювався, чи дам собі з тим раду, бо все-таки щось стало інакшим...

- "Джон" ставить планку?
- Так, і слава Богу. Це дуже важливо - він іде вперед. Це дуже відчувається. Я помічаю, наскільки зараз на Заході йде все вниз, стає бездуховним... А тут є те, що від душі. В Олега інакше й не може бути.

- Чи є якась композиція в альбомі, яка тобі найбільше до серця, до душі?
- Напевно, та, де Славко Вакарчук співає.

- “В очах твоїх...”
- Так. Хоча кожна композиція зроблена від душі Олега.

- Що би ти побажав йому на майбутнє?
- Лєжику, дорогий, я тебе дуже люблю, вітаю тебе із Днем народження! Бажаю щастя й здоров’я, процвітання його родині. Грошей і здоров’я, грошей і здоров’я, а решта в нього є, слава Богу.