|
|
|
|
| |
... / про
проект |
Мистецьке Об'єднання "Дзиґа" було засновано у червні 1993 року членами Студентського Братства м. Львова та відомими львівськими мистцями. У березні 1997 року в колишньому монастирі Домініканів відкрився Культурно-Мистецький Центр "Дзиґа" (галерея сучасного мистецтва, акустичний концертний зал, магазин-салон, студія звукозапису, інтернет студія).
За час діяльності об'єднання організувало та провело велику кількість творчих акцій, часто залучаючи до їх втілення провідних мистців не тільки України, але й Польщі, Австрії, Словакії, Чехії, США, Росії, Японії...
2007
Відбулась зміна цифр у календарі і, хоча це зовсім не впливає на життєві зміни, закрадається бажання щось там аналізувати, припускати чи, навіть, робити власні прогнози...
Перед Вами одна із таких спроб, але стосується вона не звичних політично-синоптичних прогнозів, а радше є відбитком вражень, емоцій і настроїв на рік від людей, які запустили «Дзиґу» та пришвидшують її оберти. А щоб не було нудно та надто офіційно, я вирішив влаштувати таку собі школярську гру в анкету і задавав кожному наївні питання.
Що з того вийшло читайте та робіть висновки. Звісно, якщо маєте бажання. |
.../ ідеологи проекту МО "Дзига"
|
 |
керівник процесу, «Марек», «Неньо», захисник гуцульського сакралу, велика постать... |
Як зустріли Новий Рік?
Нарешті в сім’ї, бо син захворів на вітрянку. Перший раз в житті, до речі – прикольно і дуже мирно.
Якою Ви уявляєте ідеальну свиню (асоціації чи зустрічі зі свинею)?
Вільна, агресивна тварина, в горах здатна полетіти.
Яким видався покійний минулий рік для «Дзиґи»?
Цікавим і теплим.
Що хтіли б залишити в минулому році?
Все.
Що бажаєте «Дзизі» в наступному?
Змін, прогресу, нових божевільних ідей і на це все грошей від спонсорів.
Найнестандартніша зустріч Нового Року в житті?
Коли я збрив бороду і подарував Коцюрубі. До речі, більше нічого з цього свята не пам’ятаю, це було «Студентське братство» 1991 року.
З ким себе асоціюєте?
З Мареком.
Звідки родом і як потрапили на «Дзиґу»?
З Рахова, поїздом № 69.
Що там робите?
Живу.
Ваші перше слово і дитяча мрія?
Дзиґа.
Про що мрієте тепер?
Про все доступне.
Улюблена страва, кіно, книга…
Нема.
Що «Дзиґа» дає вам і що Ви їй?
Гроші, ідеї, самореалізацію, вхідний квиток в Рай, акредитацію у св. Петра.
Якою бачите «Дзиґу» через 10 років?
Хочу щоб там були всі, хто є зараз.
Як займаєте вільний час?
Нема або сплю.
Найприємніша для Вас річ?
Сон.
|
 |
письменник і особистість, «Четвер», «Воццек», «Подвійний Леон», станіславський феномен з Калуша... |
Як зустріли Новий Рік?
Дома перед телвізором, але без «олів’є». Дивився Президента, але десь під дванадцяту у нас з дружиною настала паніка бо на жодному каналі не грав Гімн України, а ми хотіли зустріти Новий Рік, так би мовити, стоячи.
Якою Ви уявляєте ідеальну свиню (асоціації чи зустрічі із свинею)?
Така скарбонка середнього розміру, бажано повна якщо не золотими монетами то, принаймні, монетами, вартістю один евро. З реальною свинею зустрічі не пригадую, а з метафоричною, як і в кожного – безліч.
Яким видався покійний минулий рік для «Четверга»?
Минулого року, можна сказати що і «Четвер» виявився покійним – трохи заморозився, але не на довго. Зараз я планую ним знову активно займатись, але в іншому форматі. Мені вже не цікаво робити літературний журнал, радше робив би спорадичний, концептуальний проект. Я не виключаю можливості літературних проектів, але тягне до чогось антологічного з якоюсь наскрізною ідеєю. Можуть бути будь-які інші проекти, наприклад збірник коміксів або піксельної графіки, що завгодно. Я чекаю пропозицій від будь-кого, хто хотів би втілити свої ідеї у форматі «Четверга». Маю на увазі в поліграфічному форматі. Все залежить від молодих, ініціативних і талановитих, як зрештою від старих, талановитих і неініціативних.
Що хотіли б залишити в минулому році?
Як всі люди, свої проблеми. А проблема в мене одна: я цього року дуже довго все роблю, багато старань, по дванадцять годин сиджу перед комп’ютером, а результати – нікчемні. Таке зі мною вперше, і це мене хвилює, бо нічого не можу з цим зробити. Ось це б залишив у минулому році.
Що бажаєте «Дзизі» в наступному?
Зрозуміло, що нормального фінансового становища і зберегти свій дуже вільний спосіб людського буття у цьому прагматичному світі.
Найнестандартніша зустріч Нового Року в житті?
Бог його знає, напевне минулий рік. Теж був вдома, теж був телевізор і , здається, «олів’є», але так сталося, що прогавили сам момент Нового Року, дванадцяту годину. Чим ми займалися? Хотілося б вірити, що сексом, але з огляду на наш вік, це видається малоймовірним. В будь-якому випадку, чимось цікавішим ніж Новий Рік.
З ким/чим себе асоціюєте?
Ні з ким я себе не асоціюю, я сам по собі і що тут асоціювати? Якщо в контексті «Дзиґи», то хотілося б себе асоціювати з амбалом із моїм обличчям на картині Костирка. Хоча це вже не актуально.
Звідки родом і як потрапили на «Дзиґу»?
З Калуша родом, а потрапив на «Дзиґу» завдяки Маркіяну, який у скрутний для «Четверга» час погодився взяти під опіку цей проект і мене разом з ним. І тепер от має клопоти.
Що там робите?
Бог його знає, це треба в Марека питати. Але якщо він мені ще платить, то вважає, що я щось роблю. Можливо, моє існування саме по собі має таку цінність, що вкладається в розмір місячної платні. Хотілося б у це вірити.
Ваші перше слово і найбільша дитяча мрія?
Ніхто, ясна річ, свого першого слова не пем’ятає, але я мав би сказати щось таке: «Ой блін, ну я вляпався». Та не було в мене ніяких мрій.
Про що мрієте тепер?
Дивним чином, якось не мрію.
Улюблена страва, музика, кіно, книга...
Страва – вареники з сиром. Ну і ранкова кава з молоком, але це не страва, а ритуал. Музика тепер дуже різна, дуже мало і дуже рідко. Серед багатолітніх захоплень можу назвати хіба що King Crimson, Portishead і музику Леберстайна. Є два улюблені автори: Набоков і Пєлєвін.
Що «Дзиґа» дає Вам і що Ви їй?
За балансом, напевне «Дзиґа» дає мені більше, ніж я їй, але потенційно я можу ще колись віддати.
Якою бачите «Дзиґу» через 10 років?
Я пам’ятаю ті часи, коли «Дзиґа» була така велика родина. Можливо, це і буде відповіддю на питання про що я мрію. Хочу, щоб цей стан і ця атмосфера повернулись. Чим далі, тим такі речі стають важливішими, бо світ – відомо який.
Як займаєте вільний час?
Марную у найганебніший спосіб: або перед телевізором, або в Інтернеті. Останнім часом ще й полюбив свій мобільний телефон, який був зайвою річчю у моєму інтимному просторі, бо знайшов там ігри. Є така найпримітивніша гра: змійка якісь м’ячики ловить, можу цею змійкою ганяти годинами
Найприємніша для вас річ?
Добре думати про людей і пересвідчуватись, що не помиляєшся. Таке рідко трапляється, але дуже приємно.
|
 |
мистець, фіксатор дійсності.. |
Як зустріли Новий Рік?
Добре, спокійно – в горах у Микуличині.
Яким видався покійний минулий рік для «Дзиґи»?
Не дуже виразним.
Що хотіли б залишити в минулому році?
Погані експерименти, хвороби.
Що бажаєте «Дзизі» в наступному?
Потужного креативу.
Найнестандартніша зустріч Нового Року в житті?
В аеропорту «Внуково» (Мосва).
З ким себе асоціюєте?
З рибою.
Звідки родом і як потрапили на «Дзиґу»?
Із Караганди (Казахстан). Я її сворював разом із ододумцями.
Що там робите?
Пробую слідкувати за тим, щоб вона крутилася.
Ваші перше слово і найбільша дитяча мрія?
Першого слова не пам’ятаю, а дитяча мрія стати художником здійснилася. Збілась «мрія ідіота».
Улюблена страва, музика, кіно, книга...
Улюблених страв не маю, я не гурман, а інші уподобання дуже змінюються з часом.
Що «Дзиґа» дає Вам і що Ви їй?
Вона мені дає те, що і я їй.
Якою бачите «Дзиґу» через 10 років?
Не уявляю.
Як займаєте вільний час?
Не знаю що це.
Найприємніша для вас річ?
Усамітнення на природі.
|
 |
продюсер “Ляльки” та керівник інших крапок, “Борода”, аватар rock-у у Львові... |
Як зустріли Новий рік?
На роботі і десь за п’ять секунд до дванадцятої, коли всі люди наповнювали свої келихи шампанським, зловив себе, що думаю чи вчасно феєрверк спрацює, чи Дід Мороз не нап’ється, чи свиня не покусає, і т.д. Новий Рік вже давно для мене перестав бути святом, це більше робота, так вже якось сталося у звязку з місцем праці.
А по чому тоді роки відміряєте: по днях народженя, перших вересня, Великоднях?..
По літу. Тому, що тоді є два тижні відпустки. Відпочив, і з новими силами вперед.
Якою Ви уявляєте ідеальну свиню (асоціації чи зустрічі зі свинею)?
Ідеальна свиня – то та, яка має кавальчик сала і кавальчик м’яса, кажуть полтавські свині дуже добрі. Я не спеціаліст у цій справі, але думаю, що наша правдива українська свиня є найкращою.
Останню зустріч зі свинею мав на Новий Рік: купили маленьке поросятко, чотири дні воно було в «Ляльці», їло все і росло на очах (виявляється нічого складного в догляді за нею немає), потім її вдвезли на село і вона буде далі собі чудово жити, принаймні до Великодня. На Великдень обіцяли якоїсь шинки кавалок, так що наступного разу зустінемся з нєю за столом.
Яким видався покійний минулий рік для «Ляльки»?
Таки змінилася влада і хоч в глобальному воно не сильно відчувається, набагато легше, що тепер не заважають працювати, не цькують. Не те щоби я сильно випендрююсь, але в «Ляльці» на рік проходить більше культурних акцій, ніж по більшості театрів Львова, які отримують державне фінансування. Я не хочу грошей від чиновників, тільки би не заважали, як це було за часів Кучми і Медведчуків. Бо доходило до смішного.
Із найбільших подій згадуються вже останні. Наприклад концерт «Крихітки Цахес». Вони в «Ляльці» виступають раз десятий, але вперше при аншлазі. Все таки розкрутка на телебаченні таки своє дає, бо попередні рази, коли вони грали, був ледь не пів-пустий зал. Їх знали тільки ті, кого не цікавить що крутять по телевізору. В нас «цахеси» грали з подачі Міська Барабари, і Ромко Чайка з ними носився, бо видно було, що люди талановиті. Тепер вклали в них пару десятків тисяч і зробились зірками. Ну і концерт «Акваріума» в «Ляльці».
А з нових гуртів, кого Ви б могли назвати відкриттям для себе?
«Полинове поле», хоча їм вже два роки і їхній перший склад мені подобався більше. Я просто від них балдію. «Кожному своє» ростуть, це більш попсова команда. Холопці молодці, що притримуються своїх ідей і свого стилю. Знаю що їм пропонували і альбом, і кліпи записати, і пропхати на телебачення, за умави змінити назву. Вона ніби ображає почуття євреїв (напис на воротах Бухенвальда), хлопці вперлися, бо вчесть чого їм щось змінювати – сказали, що краще забрати жидів із телебачення. Знову більш попсові, але драйвові дівчата з «Крайньої хати» в мене були. Класну Нооворічну програму зробили, я їм вдячний. Ну Вася Васильців – це без слів. При чому його концерти виходять в усіх режимах: і з панками, і сольні, і напевне новий альбом презентувати теж у нас буде.
Що хтіли б залишити в минулому році?
Свою стару машину і купити нову, але не маю коштів.
Що бажаєте «Ляльці» в наступному?
Дуже хочу щоб повернулась Віка, на ша адміністраторка. Вийшла з декрету, бо без її допомоги дуже важко. Хай навіть нічого не робить, мене заспокоює просто її присутність.Хочеться побільше людей з ідеями.
Найнестандартніша зустріч Нового Року в житті?
Вона тоді була нестандартна, але цього року повторилась. Це десь 88-й рік, «сніжний поїзд» до Славська, але без снігу. Погода, як зараз – болото. Були люди, які напивались до білої гарячки і по болоті на лижах катались…
З ким себе асоціюєте?
Хотілося б дуже себе асоціювати з «Pink Floid», не завжди виходить.
Звідки родом і як потрапили на «Дзигу»?
Родом зі Львова. На «Дзиґу» прийшов барменом дванадцять років тому. Освіта в мене – радіоелектронік, закінчив технікум і років п’ять-шість працював на «Електроні», а коли завод занепав, по різному бувало: і на заробітках в Польщі, і на базарі стояв, і будував. Перша умова, коли пішов барменом на «Дзиґу» – звариш погану каву, то не будеш працювати. Моя кава була другою за якістю.
Що там робите?
Все.
Ваші перше слово і дитяча мрія?
Перше слово не пам’ятаю. Мрії – стандартні й банальні – продавець морозива і космонавт.
Про що мрієте тепер?
Зновуж про машину.
Улюблена страва, музика, кіно, книга…
Смажена бульба, «Pink Floid», знову ж «Стіна», напевне «Дванадцять стільців» можу перечитувати мільйони раз, але все міняється. Зараз мене найбільше запер Курков, москаль, але дай Бог так любити україну кожному.
Що «Дзиґа» дає вам і що Ви їй?
Не знаю, що я даю їй. Але вона мені дає те, що я роблю те, що хочу. Мені це завжди важило, навіть колись виключили були з Комсомолу за те, що на дискотеці в технікумі крутив «Kiss». Я цим живу.
Якою бачите «Дзиґу» через 10 років?
«Дзиґу» важко побачити й за рік. Бачу що вона крутиться, але як – не знаю.
Як займаєте вільний час?
Рибалка.
Найприємніша для Вас річ?
Секс.
Складав анкету і витягував відповіді Юрко ВовкоГон |
|
|
|
